Сьогодні в Україні вперше відзначають День вшанування загиблих медичних працівників — тих, хто до останнього подиху рятував інших, але сам загинув через війну.

Це не просто дата. Це біль. Це пам’ять. Це вдячність.

З початку повномасштабного вторгнення, за даними Ордену Святого Пантелеймона, ворог убив щонайменше 500 українських медиків.

Серед них — лікарі, медичні сестри й брати, молодші медичні працівники, бойові медики…

Вони стали мішенню не тільки на передовій, а й у шпиталях, стабілізаційних пунктах, у кабінетах, в операційних, на вулицях і навіть вдома.

Вони працювали у найгарячіших точках.

Під обстрілами рятували поранених.

Проводили операції без світла.

Переїжджали в укриття разом із пацієнтами.

День і ніч боролися за життя — і віддали своє.

Сьогодні о 14:00 у всіх медичних закладах України пролунає символічний сигнал — звук серця, що зупиняється.

Після нього — хвилина мовчання. Вшануйте разом із нами тих, хто ніс життя, але загинув.

Вічна і світла пам’ять кожному, хто рятував, не думаючи про себе.

Герої не вмирають — вони залишаються в наших серцях.